Про Брука за його появи заговорили — навіть ті, хто не приймав його, — як про режисера надзвичайно своєрідного. Потім — як про режисера значного. Потім — цього разу вже майже без перерви, — як про режисера великого, одного з тих, по кому судитимуть про театр двадцятого століття.
Книга «Порожній простір», опублікована 1968 року, Серед багатьох талантів Брука є й літературний. Молодий режисер часто виступав як цікавий театральний і балетний критик. Глави книги відповідають чотирьом частинам короткого курсу лекцій про сучасному театрі, прочитаного Бруком в 1965 за домовленістю з телевізійною компанією «Гранада» в університетах Гулля, Кіля, Манчестера і Шеффілда, тобто. все перевірено на живому слухачі.
Книга ця багато зробила зрозумілою. Звичайно, Брук і раніше висловлював свої погляди на театр, але в книзі він звів усе докупи і цим він допоміг глибше зазирнути у свою творчість і в себе самого.
Брук – людина без пози. Належить до себе з почуттям гумору і працює з величезною напругою – він поставив десятки вистав, кінофільмів та опер, написав безліч статей.
Але тоді чомусь Пітеру Бруку доводиться і після виходу книги, пояснювати в газетних інтерв’ю, хто він є і ким не є, і жодне таке інтерв’ю не кладе кінець суперечкам про нього. Чому виявилася такою незрозумілою ця настільки логічна книга?
Радимо прочитати http://biblioteka.teatr-obraz.ru/node/6090
