Отже, 5 березня вдруге зіграли спектакль – перформанс “Граю Висоцького…” – сподіваюся, це початок НОВОЇ ери у наших постановках
Імпровізаційні спектаклі – І НОВЕ і НЕ НОВЕ.
Але все-таки виставу, яку можна поставити за одну-дві репетиції і глядачі потім не вірять, що не було готового тексту (а його взагалі не було, була ідея, структура, смисли, персонажі небагато). І така вистава щоразу обростатиме новими смислами, текстами, поворотами. Найбільша складність – піти ВГЛУБ, але це завжди складність найголовніша. Але переборна, якщо намагатися і хотіти.
Друга вистава про Висоцького була зовсім інша, нова, десь просунулися, десь ще треба працювати, але виглядала на одному подиху… Було смішно до сліз місцями, а десь наверталися справжні сльози… І глядачі одностайно аплодували стоячи, значить не дарма, працює…
Дякую Ані Клюковській за фото
Дякую глядачам за теплий прийом
Дякуємо Ганні Сухоставець та Оксані Сидоренко (Галерея ВИСОЦЬКИЙ на Воздвиженці) за віру та довіру! – ¦Наталія Яновська
Смотрите комментарии к выступлениям театра-студии “Белая ворона”