Була зустріч, моя та зовсім молодих хлопців, ще підлітків. Їм було по 14-16 років і у нас разом щось виходило – спектаклі, номери, перемоги у фестивалях, а потім поїздки. І це не проходило незважаючи на життєві зміни та течії. І ось шість років тому ми вирішили зібратися на незалежній території та зробити театр, – ми повірили у свої мрії та бажання, і, головне, у нашу зустріч, яка дарувала нам радість творчості та відкриття себе та світу знову і знову.
Народний різновіковий театр
У нас повірили ті, хто допоміг із помешканням. Безмірна подяка їм на всі часи. Ми почали збиратися, приходили ще хлопці. Молоді люди від 14 до 23 і навіть 30-річні, а потім 64 роки, 40 років. Такою собі поставили першу виставу-казку «Рожевий кущ» за мотивами Андерсена. Усі актори у ньому не просто грали, вони співали в момент кульмінаційного переживання, причому без жодного музичного супроводу спочатку. Ось так сміливо. Звичайно, спів був недосконалим, але зараз розумію, що саме ця сміливість була дуже важливою, яка формує.
Перший спектакль
Потім якось ненароком, працюючи над монологами, кожен вибирав сам матеріал – те, що хвилювало найбільше, не залишало байдужим надовго – ми зрозуміли, що вони, монологи, просто сповзаються, об’єднуються, вишиковуються в смислову послідовність – і народилася перша доросла вистава «АВТОБУС: ЩО ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ». Наші душі, наші серця зустрілися в ньому і не захотіли розходитися, ми вирушили у подорож. Вже шостий рік граємо виставу, возимо на фестивалі, перекладаємо на різні мови, і вона все живе, розвивається, дає нам сили, піднімає глядача, продовжує об’єднувати нас все міцніше та міцніше.
Нові проекти та нові люди
Потім були нові та нові люди, спектаклі. Народилися проекти – Вечори Імпровізації (їм уже п’ять років), Музично-поетичні Вечори, Перформанси (атмосферні пластично-музичні костюмовані дійства на відкритті виставок та заходів), Спектаклі-перформанси (спектакль-структура за одну-дві репетиції), Лабораторія Несвідомого. Народилася пластична платформа – з’явилися пластичні вистави. Фестивалі, міста, країни. – Режисер та творець театру Наталія Яновська
Театр БІЛА ВОРОНА сьогодні
На сьогодні трупа театру БІЛА ВОРОНА складається із 13 осіб. Середній вік вже ближче до 30 і більше. Поставлено 12 вистав. Понад 60 разів вони зіграні на різних майданчиках. Показано понад 40 перформансів. Проведено понад 40 тематичних вечорів. Понад сто п’ятдесят людей пройшло через школу-студію. Учні відкривають свої класи для дітей та дорослих, ми ростемо і ширимося, розпускаючи хвилю Сотворення та Відкриття, важливих для нас Смислів та Ідей.
Місія
Місія театральної студії—допомогти молодим людям свідомо і творчо будувати своє життя, знаходити і розрізняти справжнє і хибне в ньому, не боятися складнощів і експериментів, любити мистецтво, а також вміти виражати цю любов різними способами і дарувати її іншим. Твори, написані у всі віки – про Любов, і Театр – це Храм Любові, який може навчити такому ж відношенню у звичайному житті. Кожному в житті маємо побудувати свій власний Священний Храм тепла і турботи про себе, своїх близьких та свій світ, у якому живемо всі ми.
