fbpx
Руководитель и создатель театра-студии БЕЛАЯ ВОРОНА Яновская Наталия Борисовна и актеры

Режисер

Керівник та творець театру-студії БІЛА ВОРОНА

Яновська Наталія Борисівна – режисер, актриса, лаканівський аналітик, символдраматист, коуч, викладач, танцівниця, перформер, дизайнер, художній керівник та творець театру Біла Ворона, постановник пластичних та драматичних спектаклів, перформансів, ведуча Вечорів Імпровізації, Музики. Автор низки програм – “З широко закритими очима”, “Лабораторія несвідомого”, “Інкубатор особистості”, “Жіночий простір”, “Нееллінський бенкет”, “Філософський клуб”, “Психоаналітичні понеділки”, “Театральні підходи та методи”, “Кіновест” ” та багато інших. У викладанні використовує авторські методики, напрацьовані за час викладання, імпровізацію та дазайн-підхід.

То звідки таки театр?

“У мене 4 освіти, я завжди вчилася. Біофізика, дизайн, психотерапія, театр. 10 років я займалася всілякими езотеричними практиками – йога, тайцзи, цигун, різні види буддизму – карма каг’ю і дзогчен – причому серйозно – ритрити, посвяти, ще , екстрасенсорика, сефіротична магія, різні види масажу.Найбільше на світі в дитинстві я любила математику, музику та танці.Вчилася у фізматшколі, закінчила музичну школу і довго займалася різними видами хореографії.

Я намагаюся зрозуміти, звідки театр, чому? Напевно, все якось вплинуло. Достеменно невідомо, як. Думаю ще люди. Мені пощастило з людьми, котрі любили своє діло. Зустрічаючись з ними – я запалювалася зсередини, причому не так важливо було, що саме вони робили, важливим було це відношення, самовіддача. Ще дуже важливий той момент, коли я зрозуміла, що багато чого приходити ззовні, достатньо налаштуватися на хвилю, відсунувши собі. А тут треба вміти цікавитися за великим рахунком чимось, кимось, крім самого себе. Це прийшло в той момент, коли довелося робити перший серйозний вибір у житті. І тут треба дякувати провидінню, самому життю. А вміння вдивлятися, прислухатися прийшло напевно ще з детства, коли у батьків розігрувалися трагедії, а ти наче сидів і чекав, коли все вляжеться, якщо можна так сказати. І поки що чекав – фантазував, будував замки у своїй фантазії, розігрував сюжети, режисував. Я дуже вдячна всьому, що зі мною траплялося, все йшло на користь, навіть якщо це одразу було незрозуміло крізь тяжкість і біль.

У мене найфантастичніші на світі батьки, саме вони заклали в мене це невгамовне світло пошуку та вічного співчуття всьому, що рухається і не рухається, любов до літератури, музики, математики, інших людей. Моя мама найголовніший ідейний натхненник і помічник і досі – вона творець і власник нашого воронячого сайту, та, хто завжди в курсі, все знає, завжди підкаже та порадить. Моя рідна сестра – мій ангел-охоронець, радник та чарівниця, яка створює наші костюми. Мій теперішній чоловік, уже четвертий, дав мені щось невимовно важливе, якесь однодумство за величезної різниці, чомусь це дало сили робити. Ми разом займалися самоосвітою, кожну нову думку, зміст, прочитану статтю, теорію, фільм, поспішали розділити обговоренням у спробі знайти Істину та самих себе. Ми разом вже 14 років, складних років, але таки разом і це триває. Велику роль появі театру зіграв мій молодший син. Він на рік старший за театр. Я довго чекала на його появу на світ. І коли нарешті це вийшло (я завагітніла) – свою радість не могла не відсвяткувати великим театральним захопленням, ставлячи спектаклі та виступаючи на фестивалях – тоді все й закрутилося (12 спектаклів за час вагітності). А старша донька стала однією з головних акторок та викладачів у студії, на сьогодні великим помічником. Саме завдяки тому, що вона не збираючись і протестуючи повірила, я повірила ще більше сама і почала рухатися, робити, шукати.

Кожна людина, приходячи до театру, приносила з собою цілий Всесвіт – і світ знову і знову вибухав захопленням і здивуванням, приймаючи нову творчу зірочку до своїх обіймів. Це продовжується і продовжуватиметься, я знаю. Це хороший, правильний процес, він і справді відбувається зсередини і зовні, рухаючись назустріч і створюючи все, що ми бачимо, красу, правду, біль, віру, надію і, звичайно, любов.”

Наталия Яновская

ЧИТАТИ ІНТЕРВ’Ю з режисером Наталією Яновською

Повернутись до рубрики Про театр