Вистава “Рожевий кущ”
170 років тому великий казкар Ганс Христиан Андерсен написав геніальну історію про Велику Спокусу, про Сил Справжнього Кохання, що відкриває всі серця та двері. Досконала, але холодна Краса, Влада і Багатство проти тендітного Серця, Що Любить. Маленька дівчинка і Снігова Королева. Дзеркало Троля та Рожевий кущ.
Вистава побудована на роботі з імпровізаційним Ключом. А Ключ цей якраз і призначений для відкриття сердець, тому що тільки Живе Творіння в поточному моменті, в Тут і Зараз створює тонке павутиння Життя Істинного, в якому відбуваються Події і трапляються Чудеса.
Коли відкривається серце – Душа може заспівати, заспівати своїм звичайним, може не поставленим чи слабким голосом – і вона не бреше, створюючи простір Справжності та Правди. А нам потрібна правда. І актори співають у моменти напруження емоцій своїх персонажів. Під час роботи над постановкою хлопці самі запропонували цей хід – так вийшов мюзикл.
Частина задуму – живі декорації – Зайці та Ялинка – будучи не завжди відгаданими одразу, проте створюють обстановку поліфонічної єдності. Рожевий кущ – юнак з гітарою в фіолетовому плащі – не дає нам відсунути на задній план Її Величність Любов. Дух музики, як Дух Любові, витає між картинами вистави.
Головна частина декорацій – вікно у бабусиному будинку – по ходу вистави перетворюється на Дзеркало Троля, Темний Ліс, Палацові Драпірування та Снігову Завісу. Все це відбувається на очах у глядача, запобігаючи «втраті пам’яті». Самі герої здійснюють ці переходи в процесі дії.
Костюми є комплектами в’язаних шапочок, шарфів, рукавичок, гетр, трикотажних жакетів і светрів. Цей гарний і теплий захист для гарячих сердець, що прориваються крізь холод і темряву.
Казку обрамляє спеціально написана режисером історія з життя – директорка «Крижаної ферми» Раїса Павлівна та менеджер Копєйкін наскрізною дією втілюють ідеї казки в життя.
Нашим наймолодшим акторам по 7 та 8 років, старшим – 17-19. Майже всі грають по 2-3 ролі, одні легені, інші важко даються, але тим цікавіше самим акторам і серйозніший результат їхньої роботи.
Вистава буде цікава і дорослим, і дітям різного віку.
Вистава “Автобус: щось дуже важливе”
43 монологу про ГОЛОВНЕ.
Действие спектакля разворачивается в межвременном и межконтинентальном автобусе. Его пассажиры – люди, решившиеся на какой-либо важный поступок. Они говорят о своих чувствах искренне, открыто и взволнованно, а АВТОБУС ИСКРЕННОСТИ их СЛУШАЕТ и СЛЫШИТ.
Герои АВТОБУСА СОЧУВСТВИЯ влюбляются и признаются в любви,страдают от неразделенного чувства, принимают важные жизненные решения, открывают истину, негодуют и жалуются, сердятся и гордятся, шутят, кокетничают и просто рассказывают историю своей жизни…
И все это – словами известнейших литературных героев. Это и князь Мышкин с Настасьей Филипповной Ф. М. Достоевского, и Печорин М. Ю. Лермонтова, и Ассоль А.Грина, Остап Бендер И. Ильфа и Е. Петрова, Сонечка М. И. Цветаевой. Не обошлось без барона Мюнхаузена и кота Хазанова. Это Тайлер из «Бойцовского клуба», соседка из «Амели» и Душечка из «В джазе только девушки». И, конечно, это герои произведений наших современников – Евгения Гришковца и Харуки Мураками. В постановке задействованы также герои кинофильмов «Двенадцать» и «Кислород». И многие, многие другие…
В непредвиденных ситуациях и неожиданных диалогах встречаются разные люди и говорят словами разных авторов – получается, что сталкиваются и взаимодействуют представители различных эпох и народов. Автор постановки настолько органично переплетает различные коллизии и разных людей, что зритель и сам не понимает, в какой момент этот удивительный диалог начинает звучать в его душе.
АВТОБУС ИСКРЕННОСТИ, СОЧУВСТВИЯ И ЛЮБВИ движется неспешно и в то же время стремительно. Пластика и музыка создают тонкую ткань взаимодействия на сцене. КРАСОТА ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ДИАЛОГА создает особый эффект: спектакль воспринимается удивительно легко, несмотря на то, что в нем затрагиваются сложные темы, сквозят боль, разочарование и грусть.
В спектакле принимают участие актеры различных возрастных групп (от 8 до 63 лет):это и опытные мэтры, и начинающие студийцы. Каждый актер представляет не менее трех различных персонажей. Примечательно, что многие актеры самостоятельно подбирали монологи для инсценировки.
По замыслу режиссера, спектакль призван привести зрителя к мысли о том, насколько важны в жизни каждого человека такие качества, как смелость и решительность. Жить в полную силу, дышать полной грудью, искать правду, совершать подлинные поступки, а не прятаться от жизни – к этому побуждает нас АВТОБУС МЕЧТЫ.